З полів дощів і гроз води потоки
Стікають в улоговини, яри глибокі.
І ось, ще не ріка та, навіть, і не річка,
Селом біжить води прозора стрічка,
Блищить на сонці спритний потічок,
Ріка дитинства мого, милий Батіжок.
Каміння миє, полоще коси вербам,
Бо мріє бути всюди і лише первим…
Де мочарі-чагарники, на Мазурівку,
На Бакус, геть на Левади попід Гору,
Бурлять, несуться чисті води скоро,
Та хутко знову вириваються в поля,
Щоби вологи знову випила земля.
А там із Смотричем знайомитись пора...
Щоб вже єдиною рікою, наче дітвора,
Текти каньйонами Поділля до Дністра,
А той в єдине русло їх радісно приймає -
Від Галича до Хотина лиманами єднає.
А далі море, океани - води великий світ,
Куди так дружно, довго добиралися вони.
Тепер у водах їх живуть не лиш в’юни,
А плаває уже й акула і великий кит.
Гарний пізнавальний вірш. 
