А твої вечори сумні,
повні роздумів, мрій і зга́док.
Чи приймаєш себе, чи ні?
Ти є напрям, чи лиш випа́док?
Дні твої повні понад край,
не злічити в них справ і планів!
Є надмір той живим, чи хай
буде простір порожніх станів?
Щоб вмістити туди тебе,
при нагоді як збудить мрія.
Той, хто вперто до себе йде,
має бути від лишків вільний.
Не тягнути в три згини міх
вже віджитих людей і вчинків.
Хто приймає сповна свій гріх -
живе цільним, не тлом для знимки!