збіг згасаючих фаз вкотре був помилковим,
павутина стежок в плутанині думок,
упереджений час під прозорим покровом
супроводжує подих, вслухається в крок_
>
в оці мед чи іржа, пам’ять пастка чи прірва,
птаства чорне намисто, у безвість дроти,
мимобіжна чужа високосна зневіра
зазирає в голодні під’їздні роти_
>
вимерзає сльоза на долоні без ліній,
вислизає пророцтво змією з лещат,
посивіла весна в снах блукає осінніх
на узбіччі тривимірних координат_
