Риби пірнають в обійми блакиті й хмар；
Хвилі птахам
відкривають підводні царства...
Скільки іще у твоєму коханні чар?
Ніч із тобою -
з усіх найсолодше рабство.
Пестиш цілунками й зорі, немов кришталь -
тихо дзвенять
(лиш не в небі), в моїх клітинах!..
Дно вкрите перлами (тане свічею сталь) -
зерна птахам,
кожній рибі - життя-краплини.
...З келихів зоряних випита ніч до дна.
Плавиться меч мій
у лаві твого світанку.
Знов рибам - небо, крилам небес - вода...
Скільки ще чар
любові в тобі, коханко?
