Ковальчук Юрій Олександрович
( 17 квітня 1991р – 29 липня 2015р)
Андрушки Попільнянського району Житомирської області.
Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника
17-го окремого мотопіхотного батальону57-ї окремої мотопіхотної бригади.
Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, "за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Міцну спортивну мав статуру
І був завзятий футболіст.
Він грав в команді свого клубу,
Бо мав до цього гарний хист.
Не раз він їздив на змагання
І вигравав у них не раз.
Командна дружба і єднання
Взнаки давалися щораз.
Цим успіхам раділи друзі.
Ще ним пишалися батьки.
Тьма нагород, всі по заслузі -
Отак проходили роки.
Він став дорослим, одружився,
І народився в нього син.
Радів синочку, веселився,
Казав, що буде ще один.
Але не сталось, як гадалось:
Раптово почалась війна.
Тож вирішив:(а що лишалось?)
Піде на схід, бо там біда.
Він помужнів і став відважним,
Вкраїну гідно захищав,
Його цінили за сміливість -
Армійську службу добре знав.
Але кістлява невблаганна
Його косила вже літа.
Під Горлівкою жнивувала,
Нитки тягнула із життя.
Ще намагалися спасати
Й привезли Юру у шпиталь.
Біди не треба нам чекати -
У ко́му впав боєць, на жаль.
Не вийшов він з тієї коми,
Відправився в чужі світи.
Лиш тіло привезли додому
З цієї клятої війни.
А вдома мати голосила
Й Попільня вся була в сьозах.
Він кращий не лише для сина –
Героєм буде у віках!
Гарна присвята, Ольго. Дiйсно, шкода дуже. Справжньою, героiчною людиною вiн був.
Тiльки от у вас у 27 рядку - "Пiд Горлiвкою, що в Донецьку" - ну, Горлiвка - це ж не в самому Донецьку, а в Донецькiй областi. Не район же це Донецька i не мiкрорайон, а вже iнше мiсто Донецькоi областi. Ось же, дивiться, трохи на Пiвнiчний Схiд вiд Донецька Горлiвка знаходиться:
Тодi тут краще вжити cлово - "за":
Пiд Горлiвкою - за Донецьком.
Ви праві.. В мене старий комп"ютер, який іноді барахлить, то я дуже часто скидаю ще сирі вірші, щоби не пропали, а потім вже дивлюсь і виправляю. Я тут трішки по-іншому написала.. Дякую Вам !
Дiйсно, шкода дуже. 
Справжньою, героiчною людиною вiн був. 
