Я сновида в Аїді загублених душ, -
з твоєї кишені тут випала усмішка.
На бал пекельний ти скачеш чимдуж
зі зневіри в оману, як звір, відчайдушно.
Хвилини емпатії лезом глухим
рахують удари між ребрами.
Під дикі фанфари цілунком сухим
мене несеш у безóглядну темряву.
Я клятву без штампу свободі дала,
й, увічнивши пристрасну фікцію,
корону пропащу свою зберегла,
і мрію, плекану сміливцями.
