Життя - то велике коло...
Ми йдемо крізь призму часу.
Мені хтось довірив соло
І я розпочала з вальсу.
А потім були фокстроти...
І танго було трагічне...
Душа - то одвічні соти,
А серце? Воно - не вічне!
Життя перебігло в польку:
Здається, я задиха́лась...
У дощ всі - під парасольку,
А я під плащем ховалась.
Ті "танці" мене навчили
І дихати, й жити рівно.
Вже інші язик сточили,
А я - небагатослівна.
Я думку свою відточу
І викладу на папері.
А потім, якщо захочу,
Комусь привідкрию двері.
І хай у тривожнім танці
Мене хтось не розуміє.
Милуйтесь вином у склянці!
Здається, що з ним хміліють...
