Сама себе, заковуєш в кайдани.
Скандуєш "Хочу волі, де вона?"
І прагнеш долі Д'Арк, чи Роксолани
Щоб в честь твою почин взяла війна.
Ти мрієш жити у книжковім світі,
Бо тісно тут, в реальності, душі.
Щоб кожен день в пригоди оповитий,
Й читать тобі ж присвячені вірші.
Ти хочеш руку тиснути Шевченку,
І пити чай із Байроном в саду.
Ти хочеш мати цілу картотеку
"Митців, до кого в гості ще зайду".
Давно свої б, тобі розправить крила
У світі іншім, іншім і новім
І щоб Далі, замурзаний акрилом
Приходив за натхненням у твій дім.
І попри все, живеш ти далі прісно,
Рішучість то не зовсім твій девіз.
Душа кричить, думкам давно затісно.
Все ждуть твоїх пакованих валіз.
Та ти себе закула у кайдани.
Сама ж у себе волю відняла,
Думками, що міняти щось зарано -
Своє життя на муки прирекла.