Давай забудемо про все у світі ,будемо наївні діти
Зрадіємо дощу і крапельці роси, в косічках коси
Запам'ятаємо кожну секунду де ми навіть босими
По асфальтованій дорозі бігали і про доросле ми
Не турбувалися, життя й усе ще було тоді взаємне
Всі були добрими і хорошими допоки були дітьми
Не дорослими , як зараз , але це не є так страшно
Бо у душі всі діти й залишатись ними не є важко
