Без тебе сумно мені, друже,
Хоч і місяць у вікні,
Шле проміння мені дуже,
Щоб не плакалось мені.
Чую голос я твій ніжний,
Слова лагідні твої...
Місяць променем чарівним
Оживля думки мої.
Заховався він за хмару,
Затуманилося скло.
Ніби місяць той зопалу,
Загубив своє весло.
Де ж той місяць забарився?
Довго плаває в імлі.
Жду, щоб знову він з"явився
В чарівнім своїм човні.
Освітив щоб луг і поле,
Заіскрився у вікні,
Як маяк у синім морі,
Засвітив свої вогні...
Так і жду, хоч добре знаю,-
Ти не вернешся сюди...
Ніхто звідти не вертає,
Загубились вже й сліди...
Не діждавшись спать лягаю,
Хоч і холодно одній...
Я молюсь й Бога благаю,
Щоб приснився ти мені...
