Я побачив примару,
В файні вдягнуту шати.
Лиш на мить – незабаром
Вона має зникати.
Те, що ледь майориться,
Вже таке призабуле –
Лиш ночами насниться,
Як земля потонула.
Вже життя – не вернути,
Вже минулого – більше.
Як обридли спокути –
Скільки марних зусиль ще?
Та нехай! Все – даремне!
Можна – тільки радіти.
Довелось в дні буремні
Небуремно прожити.
