Холодний вечір тулиться до хати,
Повільно входять вечір, ніч...
Думки, як вас заколихати,
Чому ви розлетілись врізнобіч?
Я пригорну до себе вас, зігрію,
Ви відпочиньте, ляжу поруч й я.
Від вас сховаю сокровенні мрії,
А вам було і досить, думки, й дня.
Знов вітер кида краплі у вікно,
Віконні очі від дощу сльозяться.
Минуле розгортає полотно,
Моменти у пітьмі усі рояться...
Життя непередбачене і строге,
Буває, подарує щось на час.
Та пам"ять зберігатиме це довго.
Постукає у душу ще не раз.
Проходять дні із довгими ночами,
Ще суму додадуть оці дощі.
І так живуть ці мрії поряд з нами...
Болючі оці згадки для душі..
Дійсно, все пам*ять зберігає. Теплих вечорів, Надіє, і хай збуваються всі мрії! 
