Давно не писалось.
Слова не збирались разом
І рима повисла у просторі наче примара.
В руках олівець вимальовував дивний узор,
Мугикалась пісня... і стала б в пригоді гітара.
А ще гітарист, щоб заплакала ніжно струна,
Щоб звук розлетівсь і акорди злетіли у небо...
Співалася пісня, хоч може за дуже сумна,
Та іноді й в пісні стає надзвичайна потреба.
І пісня ось ця зупинила усе навкруги;
Задумався час, олівець перестав малювати,
А потім слова у рядочок у римі лягли...
Замовкла гітара.... я знову почала писати.
♡ІВАННА ЛАВРИК.
1.02.20