Ти солодка немов шоколад
прекрасна та сонячна,
наче квітка з ключиць.
У твоїх очах я впадаю
в рясний зорепад..
і я знаю,
що впізнаю,
їх серед маси інших зіниць.
Ти солодка, коли світло
у наших долонях,
а твоє волосся вкриває
шпилі втомлених гір.
Коли годинник зникає,
я почуваюсь,
ти знаєш,
в полоні:
мерзнуть руки, ломить серце
та втрачається зір.
Солодко, коли у ліжку
є ще місце для двох,
де наші ноги перепліталися б,
немов
північно-східний фрегат.
Я знайду тебе, серед маси
різних й забутих епох,
бо на твоїх губах залишився
солодкий шоколад.
