Бачу вогонь в твоїх зіницях,
підняті вітрила
написані мрії,
за обрієм-
світло надії.
Пишу немов останній раз,
цей світ
він створений для нас.
Живи,
доки цей вогонь не згас.
Нехай чують
нехай бачать нас,
не викидай на вітер час,
не дожене його крилатий той пегас.
Скажуть завтра:
Ходімо,вже пора,
Не дадуть останній шанс.
Що скажуть ті,
хто так любив повчати нас?
А там розмови
тільки про море,
про неповторний захід сонця,
а ти будеш мовчати,
коли хотів-
незміг слова сказати,
а тепер будеш мовчати...
Свою стежку обирай,
твій де буде рай,
промінь в серці заховай
і збережи.
Кожну усмішку цінуй,
в холодні очі ти поглянь
і їм світло подаруй.
Неси в цей світ радість,
неси в цей світ добро
і нехай задушить зависть тих,
кому не вистачило духу.
Боягузи-не святі,
обрали жити в темноті,
нехай мене пробачать люди ті,
що померли при житті...
