Я не можу примусити себе співати,
Адже сльози в душі моїй ще бринять,
Бо не побачу я Крим і Карпати,
А вони малювати мене вже не повчать.
Прикро, що від Дюка не побачу вже море,
Не почую ботсаду шум у Бережанах,
І Воловцю не скажу: «Нас тут двоє!
Ми – із Києва, в когорті бажаних!»
Не побачать мене Скадовськ й Белград-Дністровський,
А Івано-Франківськ я не побачу,
Любарта вежа не запитає: «Прендзевський?
Тільки по мамі? То келих на вдачу?»
Давно не чекають на мене Хуст і Рахів.
Що вже казати про Ромни й Полтаву!
Північ і Південь, Схід України і Захід
У згадках кажуть про життя заграву.
24.01.2021
К.
