“…бо знають живі, що помруть…”
Книга 9
Ти продаси мене, мій вірний друг,
Хоча тебе я вивів в люди.
Забудеш твердий потиск рук
І клятви вірності забудеш.
У влади іншого кінця
Немає. Це я знаю точно!
З сміливим виразом лиця
І ти ввійдеш в цей круг порочний.
Ти продаси мене, мій вірний друг
І моє місце не остине,
Як тільки мій останній дух
Зів’яле тіло вже покине.
Я привселюдно упаду
До твоїх ніг – така вже доля…
Хтось написав так на роду,
Хтось так ділив між нами ролі.
Ти продаси мене, мій вірний друг
І не здригнеться меч в руці величній...
При допомозі найвірніших слуг
Твій голос зазвучить призивно, зично.
Моя зсіріла голова
Покотиться під трон спустілий…
Затихне на лугах трава,
Дивуючись з твоєї сили.
І серед найвірніших слуг
Знайдеться той, що найвірніший…
Ти продаси мене, мій вірний друг,
А він продасть тебе, щоб вище
Зійти на трон, на п’єдестал…
До влади над людьми і світом.
… а взагалі-то
все обман.
І чи не варто просто жити?!
