Сергей Жадан. Нет смысла роптать на это врождённое свойство огня…
Из довоенных переводов
Сергей Жадан
* * *
Нет смысла роптать на это врождённое свойство огня –
Мир выжигать, разрушать его изнутри,
вносить в него правки,
как в текст, принесённый на редактирование.
Нет смысла сетовать на беззащитность волокон,
на неспособность мира сопротивляться
и на готовность обновиться
после серных дождей, посылаемых
нам с любовью.
Нет смысла прислушиваться к тем,
кто разъясняет нам природу наших несчастий,
нет смысла верить, что кто-то и правда способен увидеть
скулы смерти посреди ночного неба.
Всё на своих местах.
Вечность ждёт тебя там, где ты её оставил.
Мир перерастает сам себя, словно трава в окопах.
Мир обновляется, будто язык детей,
начинающих читать.
Нет смысла бояться, поскольку бояться поздно.
Нет смысла отказываться от выбора,
поскольку всему есть уже названия и сроки.
Подумаем о тех, кто ждёт нас в конце.
Подумаем о них с той нежностью или с тем презрением,
которых они заслуживают.
(Перевод с украинского)
+ + +
Немає сенсу нарікати на цю вроджену властивість вогню –
випалювати світ, рушити його зсередини,
вносити в нього правки,
мов у текст, принесений на редагування.
Немає сенсу нарікати на безпорадність волокон,
на нездатність світу опиратися,
і на готовність відновлюватися
після сірчаних дощів, які посилаються
на нас із любов’ю.
Немає сенсу дослуховуватися до тих,
хто пояснює нам природу наших нещасть,
немає сенсу вірити, ніби хтось справді здатен розгледіти
вилиці смерті серед нічного неба.
Все на своїх місцях.
Вічність чекає на тебе там, де ти її залишив.
Світ переростає сам себе, ніби трава в окопах.
Світ оновлюється, наче мова дітей,
які починають читати.
Немає сенсу боятися, оскільки боятися пізно.
Немає сенсу відмовлятись від вибору,
оскільки для всього вже є назви і терміни.
Думаймо про тих, хто нас чекає наприкінці.
Думаймо про них саме з тією ніжністю чи зневагою,
на які вони заслуговують.
