Дихай га́ряче! Бо коцюбнуть від холоду руки
І душа не душа - ополонка...
В моїм серці видзвонює тронка.
Що за дивні в думок моїх звуки?
Міряй подихом! Ти ж вимірюєш вічність пів кроком.
Чи торкнеться таких нас комета,
Чи павук завальцує в тенета,
Доки ми ще й не зморгнемо оком?
Розпогодилось. Лід на ріках слідів не залишив.
Ми, як завше, в житті - з течією...
Я прощалась з весною своєю,
Я навік поринала у тишу.
