В мого собаки вуха
пахнуть чіпсами із м'яти,
а кімната опускається
в спокійність вечорів.
Затишні світила палають
без прив'язаності до свята,
адже затишні світила
без римованих рядків.
Уквітчані думки думками
в прохолоду морських хвиль,
без радості пірнаємо
у вир їдких спокус.
Ми до всього докладаємо
у достобіса вже заїжджених зусиль,
і стількістю вмиваємось
від життєвості укусу.
Світ рутинно поринає
у гирло спустошених чаїв,
нам подумки не вистачає
заспокійливої кімнати.
Попереду повітряних
чимало відкриттів,
і ти знаєш,
в мого собаки вуха
досі пахнуть чіпсами
із м'яти.