Згадаю тих, кого уже нема,
Порину в теплі спогади дитячі.
Як скучила за Вами усіма –
Бо кожен свій куточок в серці мав,
За спокій всіх померлих свічка плаче.
Птахами піднялися до небес –
Хай буде добре Вам у Царстві Божім.
Простіть живих, благаємо, хороші!
Що рідко обіймаємо ми хрест.
Хоч спогад серця трепетно несу –
До батьківщини – сотні кілометрів,
Тож на поїздки ми не дуже щедрі,
Лечу думками в край, де вічний сум…
Там плаче вітер… і печаль німа…
У щедрі квіти вбралось кладовище –
Погляньте, рідні, як же квітнуть вишні!
Летять молитви наші вище й вище:
За те, щоб вічний спокій дав Всевишній,
Усім, кого сьогодні вже н е м а…
Згадаймо тих хто воював,
Поставим свічку на їх честь,
Хто перемогу нам кував,
Але загинув десь...
І поки та свіча горить,
В нас впевненість не згасне:
Не марно ви в трагічну мить
Життя віддали власне...