Сидить на гілочці пташинка,
Хитає гілку вітер-пустунець.
Невміло позбирало насінинки,
Пухнастий жовторотий горобець.
А вітер все розхитує сильніше,
Сподобалась забава ця йому.
А пташечці стає усе страшніше,
Тривогу завдає він чималу.
Горобчик перший раз без мами,
Злетів із теплого свого гнізда.
І хвилювання вкрило до нестями,
Прийшла до неслухняного біда.
Щосили він тримається на гілці,
Тут дощик припустився крап, крап, крап.
Малесенькі забігали очиці,
Почав цвірінькать, маму свою звать.
А мама вже давного його шукала,
Тримала лиш для нього черв"ячок.
Пташині так на серці тепло стало,
Коли почув він мамин голосок...
Завдяки віршу у серці народжується співчуття до маленького горобчика, а за тим радість, що відшукав матусю. Надіюсь дітки також відчуватимуть настрій цього твору