Бігла тінь за мною, наче птах,
І втекти від неї не вдавалось.
Сонце все котилось по дахах,
Обсипало жаром і сміялось.
Так сміялось в захваті крутім,
Що незчулось : на шляху прямому
Встав високий і широкий дім –
Заблукало на хвилинку в ньому.
Я стояв розслаблений в тіні
І сміявся в радісній знемозі,
Відчував себе як на війні
І радів маленькій перемозі.
Чудовий вірш! 
