Для твоєї душі я так хочу віднайти так потрібні слова...
Часом зранене болем серце їх послухає і ожива...
Кожен з нас несе смуток і радість, простір щастя і жмуток проблем.
Мозок все ж региструє і малість, і неясність висить тягарем.
Ось би кинути все й віддалитись на вершину гірську серед хмар,
Дзен пізнавши спокійно спуститись, непідвладним для сварок і драм.
Чи піти в монастир на служіння - тільки Бог там завжди на вустах,
Праця буднів, смирення й терпіння, і прощення прийде в молитвах.
Та все ж, кладучи руку на серце, знаю: сенс є в кожнім з нас,
Пригостить життя медом чи перцем, наше дихання - божий аванс.
І ця суть, що крізь стони і сльози, все твердить, тільки Бог знає все,
Кожен з нас горить тим святим світлом, що кохання у Всесвіт несе.
