Привіт! (мій давній милий друг).
Тут - час забув свій рівний рух...
І ми однакові, ми як колись,
І ніби зовсім не змінились.
Для мене так.
Для мене як
Твій образ в пам'яті запав,
Таким його я пам'ятав
Завжди, усі роки.
Хоч рідко згадував. Думки,
Турботи - заплели, запеленали
І у майбутнє повели...
Та в зареві згоріли, заревли
пекельним полум'ям надії - вище! Вище!
Читаю мантру "Тихо. Тихше...
Мовчи. Сховайся в посмішку.
Не дай собі послабку,
Надійно куй броню
Від холоду, від болю, від вогню."
Банальні фрази. Буденний діалог.
За 5 хвилин вже склався епілог.
