А над селом
лунають мідні труби…
На цвинтарі процесія сумна.
Його хоронять, молодого,
Йому однаково вже буде
Чи то зима, чи то весна.
Ні, не буває людей лишніх…
Стою у сумі біля вишні,
Туга тяжка спирає груди…
Не просто так ідуть із дому,
Але печаль не лише в тому,
Що було так, що є і буде…
…адже коли вогонь палає,
то мусить буде й дим…
Несправедливе не сприймаю,
Бо жити, жити треба молодим.
Під обрій товтри височіють,
Пусті садиби самотіють,
У сумі матінка-природа,
У небі розверзається гроза…
І вірно дід колись казав,
Життя - найвища нагорода!
