Навколо всі надто веселі.
І дивно: не знаю чому
Я знову неначе в пустелі
Стою по коліна в піску.
Хтось вже оголошує тости,
Хтось хвалиться іншим: «Диви».
А я - лиш малюсінький острів
Посеред безкраїх глибин.
Не смішно, але посміхаюсь
Мабуть, я найгірша з актрис,
Та ноги так близько до краю,
За мить вже посунуться вниз.
Я гублюсь в безмежному вирі
Нудних, неважливих подій.
Хтось скаже: «Ти на своїй хвилі».
Та краще сказати: «На дні».
Хай друзів буде хоч три сотні,
Хоч дві сотні близьких людей.
Та все ж я смертельно самотня,
Бо поруч немає тебе.