Бреде десь стадо Баранів,
Усі біленькі і чистенькі.
Вони уже без жупанів,
Позбулись вовни чималенько.
Чомусь похмурі і сердиті,
Чи буханів хазяїн дав?
Та якось з цим все ж треба жити,
Чи так це треба, він вважав?
Аж бачать тут Свиня в болоті,
Вона ослабла у цім часі,
Та все ж ще мріє про польоти,
Чи це наснилось бідоласі?
І щоб набратись більше сили,
Зростити треба два крила,
В болоті спину все місила,
Та сила щось ніяк не йшла.
Уздрів один Баран із стада,
Колишню подружку свою.
Вона йому не була рада.
Та чим тебе я пригощу?
Ти бачиш, я приймаю ванну,
Бо в мене мрія є своя.
Іди і доганяй Баранів,
Нащо тобі отут стоять?
Баран все швидко зрозумів,
І до курей гайнув в курятник,
Зірвав з Рябої крила вмить,
(До цих Курей був неохотник).
Та замалі курячі крила,
Цей розмір був не для Свині.
Вона ж у Космос все хотіла,
Такі-то справи тут сумні...
Мрії колись збуваються!!!
І свиня колись у космос полетить.
Дякую за веселий настрій, дорога Надюшко!
Щастя Вам і Божого благословення!
Надії на краще завтра!
Потішили... Помріяти не шкодить 
