На неназваній вулиці дівчина вбога
Причіпилась до парочки: Вірите в Бога?
Ті без пауз та роздумів: «Ні, ми не хрещені.
Я в Луганську зростала, а він—на Троєщині…»
«Це не діло, покайтесь, іщітє спасіння!
І приходьте у церкву до нас в воскресіння!—
Перебила дівчи́на без тіні поваги,—
Ми ізбавимо вас от духовної спраги!»
«Ти б спочатку навчилася рідної мови!
Воскресіння? Неділя! Вся твоя промова—
То кліше та русизми. Яка ж тут спокута,
Як держава ненависним суржиком скута?»
«Це не важно! Шукайте спасіння душі!
Як там в пісні? Із Господом рай в шалаші!
В Заповіті Новому знайдете отвєти!
Ми овєчки заблудшиє, а не поети!»
Дуже дивна історія, вам не здається?
Як там: «Лапи у єлєй дражат на вєтру»,—
Алкоголік відчим поважає Висоцького,
А падчірка тікає в церковну нору.
Без землі де родилась, луганська дівчина
Намагається Дім віднайти в словнику.
А хлопчина—дитина «культурного Києва»—
Почувається краще у Луцька кутку.
В цілому мені сподобалось. Сюжетний такий твір. От лише в трьох останніх строфах... Мені здалося, що там з римами трішки проблемно, ні? У попередніх у вас було суміжне римування, потім зійшли на перехресне, потім - випала рима пару разочків. Перші чотири строфи - вері гуд)
Важке сьогодення 
Цікава тема. 
Але треба час і все ввійде в своє русло,як і річка навесні після розливу....
