Він шукав себе серед вулиць міст,
І люди кричали: так треба.
А зрозумів, що в житті ще є зміст,
Просто задивившись на тебе.
Хтось дуже тихо, роблячи кроки,
Ідилій шукав і причалу,
А він в тобі знаходив свій спокій,
Коли ти на нього кричала.
Дехто щось чув, говорив, та однак
Щастя шукав наголо й грубо..
А він пізнав, яке щастя на смак,
Коли цілував твої губи.
Комусь твердили тисячу фраз,
Що можна торкатись до неба.
А він на сьоме літав кожен раз,
Коли доторкався до тебе..
Всі ці моменти, знай, не здалося,
Мені, справді, сказав без жалю:
"Заблукавши в її стоголоссі,
Більш нікого в житті не люблю."
