Одного разу ти торкнешся струн душі,
І вразять глибоко всіх сльози і печалі.
Одного разу ти почуєш в пустоті,
Як промовляє скрипка всі несказані деталі.
Одного разу в відголосках хрипоти,
У голосі, який нестримно кличе,
Ти відшукаєш сенс прекрасного в житті,
Загоїш рани і забудеш шлях до втечі.
Одного разу пригадавши в голові,
Фортепіанні звуки нашаруєш на скрижалі.
У пазл складуться відчуття, що у тобі,
Симфонія зіграє ноти вдалі.
І лиш пізніше ти помітиш звук труби,
Та буде годі проявляти сльози шалі,
Все прозвучало і встаєш ти знов собі
Продовжувати існувати далі, й далі.