«Повсюду мертвих дерев тіла.
Світанок вже зовсім близько.
Скажи хоч слово!
Порушуй мовчання обітницю!»
(Мікі Рофу)
А до мене прийшов кінь сивий –
Дивиться своїми очима синіми
У моє минуле темне і зранене,
У моє майбутнє сумне і готичне:
Коні скачуть з туману зимового
У густий туман мого майбутнього:
Кому білого коня та стріли,
Кому червоного коня та меча,
Кому вороного коня й терези,
Кому чалого коня та косу,
А мені – коня сивого зажуреного,
А мені шлях без кінця і без краю
Назустріч огненній кулі,
Що з зі степового видноколу
викочується
І руків’я шаблі долонею
відчувати
У поході козацькому вічному,
І час світанками міряти,
І тужити у снах кольорових
За квіткою сон-трави,
За чорним камінням
Зі знаком папороті,
За стиглими вишнями,
За гомінкими бджолами
І коню сивому
Шепотіти на вухо
Казку.
дуже образно
більш всего сподобався останній катерн
"і час світанками міряти" красиво
про різноманітних коней у першій частині як на мою думку трохи затягнуто
але тут може бути якесь авторське почуття
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Артур! Ты зачем сидишь на вражеском сайте Графоманов . Нет? Тебе что мало наших украинских? Писака и хвастун ты!
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У мене просто багато творів спеціально написано для них. Є твори, які я не хочу виставляти на українських сайтах - там ще та - їхня іронія і сатира про них. Це в мене така розвага. Я, зрештою, заслужив щоб над ними трохи познущатися.