Закружляють таночком пальці
на щоках розпечених, пряних...
І гарячі, тремтливі кружальця
він вустами залишить п'яно.
Замурашать ключиці, подих
оспіває на них колискову.
І зі слів терпких, ніжнородих
він збентежить тендітну будову.
А вона, впізнавши у ньому
ті стрункі неприборкані ноти,
закохає впокорену втому
у блаженному вальсі дрімоти.