Рушат старую хату на углу.
Ещё недавно поблёскивала из одного окна
Полутрупиком лампы.
Не сложился ещё один музей двадцатого века.
Смотрю, как
Рушат старую хату на углу,
Прикидываю вес своего литературного бремени:
Представляю, как романтики
Поселили бы в этих руинах богиню злую,
Полуденницу или, лучше, Подвечерницу,
Представляю, как авангардисты смеялись бы, танцевали, обещали,
Что вместо развалюхи построят здесь
Гидроэлектростанцию –
И если поблизости нет реки,
То тем хуже для реки,
Представляю, как шестидесятники плакали бы над хатой,
Призывая в свидетели космос, богиню-мать и математику.
Представляю, как соцреалисты изваяли бы здесь производственный роман,
Точнее, роман разрушительный –
И роман между работниками – разрушительницей и разрушителем хаты,
А лет через тридцать литературоведы доказали бы,
Что разрушители были антикоммунистами-партизанами.
Представляю, как постмодернисты
Забухали бы с работниками, которые уже совсем доламывают хату
И продали бы видео про то, что случилось потом,
Одному из немецких музеев современного искусства.
Стою, смотрю, как
Рушат старую хату на углу,
Не могу выдумать ничего лучшего, чем стянуть
Её железный маленький уличный номер –
29, с такими красивыми хвостиками у цифр.
Держу в кармане, глажу пальцами
И уже нахожу другое здание,
За которое буду цепляться в следующие годы
Взгляда крючком по пути к холму.
Удивляет не то, что ломаются игрушки,
А то, что находятся снова и снова, и снова новые.
(Перевод с украинского)
2021
+++++++++++++++++++++++++
ЛІТЕРАТУРНИЙ ТЯГАР
Руйнують стару хату на повороті.
Ще недавно поблискувала з одного вікна
Напівтрупиком лампи.
Не склався ще один музей століття двадцятого.
Дивлюсь, як
Руйнують стару хату на повороті,
Й зважую свій літературний тягар:
Уявляю, як романтики
Оселили б у цих руїнах богиню злу,
Полуденницю чи, краще, Підвечірницю.
Уявляю, як авангардисти сміялися б, танцювали та обіцяли,
Що замість розвалюхи збудують тут
Гідроелектростанцію –
І якщо поблизу немає річки,
То тим гірше для річки.
Уявляю, як шістдесятники над хатою плакали б,
Закликаючи в свідки космос, богиню-мати і математику.
Уявляю, як соцреалісти звели б тут виробничий роман,
Точніше роман руйнівний –
І роман між робітниками – руйнівницею та руйнівником хати,
А через років тридцять літературознавці б довели,
Що руйнівники були антикомінустами-партизанами.
Уявляю, як постмодерністи
Забухали б із робітниками, які вже зовсім доламують хату,
І продали відео про те, що сталося потім,
До одного з німецьких музеїв мистецтва сучасного.
Стою, дивлюся, як
Руйнують стару хату на повороті,
Не можу вигадати нічого кращого, ніж поцупити
Її залізний маленький вуличний номер –
29, з такими гарними хвостиками у цифр.
Тримаю в кишені та гладжу пальцями
І вже знаходжу іншу будівлю,
Що за неї чіплятимусь у наступні роки
Гачком погляду шляхом на пагорб.
Дивує не те, що ламаються іграшки,
А те, що знаходяться знову і знову, і знову нові.
(Черновик перевода)
ID:
946204
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.04.2022 12:43:46
© дата внесення змiн: 27.04.2022 12:45:23
автор: Станислав Бельский
Вкажіть причину вашої скарги
|
