Блукає Півень від знічев"я,
Яку б пригоду тут знайти?
Хто посадив їх на подвір"ї,
Моїм ім"ям ще й нарікли?
Стояли півники рядочком,
Були в них різні кольори.
Почули це і Кури, й Квочки,
Його втішали, як могли.
Вони хоч різні, та чубаті,
Хіба тобі вони рідня?
Ти - красень наш, такий завзятий,
Тебе ми бачимо щодня.
Ну, а у тих - короткий вік,
Що народились - пожаліють.
А ти для всіх нас Чоловік,
Вони, як ти, любить не вміють.
У тебе гребінь он який!
А хвіст! Ну де такого взяти?..
Уважно слухав пес Рябий,
Хотів нараду розігнати.
Схватив він Півня за цей хвіст.
Я тут не буду жартувати,
Бо рвати пір"я маю хист,
Думки ці маю спростувати...
Пес Рябко аяяй... чого ж ти скубеш півника?... хай собі співає і проводить свої наради чубаті... Почубляться тай помиряться... Йди краще за котом поганяйся
Що ж то за два півники, ще й чубаті....Та нехай помиряться ті завзяті!Не поглядують сердито в сторонці...Обісця одне- вони ж охоронці 
