Пейзаж всё тот же, но подмалёвок холода едва синеет.
В утренних туманах всё больше вызова.
Взлетают стальные ястребы – их не видно – этих истребителей,
но есть они за облаками. Призраки.
А внизу такое же мягкое небо – альпийские луга с барашками облаков – сбивает в пенное стадо ветер, холодный пастух.
Не то, чтобы нам страшно было, нет, не совсем.
Зеленеет, как глаз, купленный кем-то арбуз на окне.
Твоя мама играет Баха. Неутомимый церковник...
Только ночью кто-то выедает сердце маленькой ложечкой
и звякает ею по дну.
(Перевод с украинского)
* * *
Пейзаж усе той, але підмальовок холоду ледь синіє.
У ранкових туманах все більше виклику.
Злітають сталеві ястуби – їх невидно – цих винищувачів,
але вони є за хмарами. Привиди.
А внизу таке саме погідне небо – альпійські луки з баранцями хмар – збиває вітер у піну отару, холодний вівчар.
Ні, не те щоб нам страшно було, не зовсім.
Зеленіє оком куплений кимось кавун на чиємусь вікні.
Твоя мама грає Баха. Невтомний церковник...
Тільки вночі хтось виїдає серце маленькою ложечкою
і дзенькає нею по дну.
2016, Харків.
