У полоні думок безстрашних
Не відчуєш ти кулі приліт.
Заручившись брехнею і злістю,
Ти не зіб'єш той вертоліт.
У лещатах своїх нещастів
Ти озлоблений на весь світ.
Але звідки у вогора шанси,
Ти лише хлопець, що втік.
У тюремних стінах і ґратах
Ти вже майже не чоловік.
Хоч постійно кажи: "Я в порядку",
На страждання себе прирік.
В епіцентрі подій, напастей
Опиняєшся рік у рік.
Та допоки ти лиш знущався,
І від себе й від долі втік.
А тепер ти відчув, що страшно,
І життя ще продовжує лік.
Тож летить знов куля і вчасно
Відхиляєшся ти у бік.
