Час пройде і мене мимоволі згадаєш.
Повернуся я літнім легеньким дощем,
Свіжим вітром у спеку. Прошу – пам’ятай лиш,
Забуваючи миттю про смуток і щем!
Я твої витру сльози, якщо стане прикро,
Непомітно в шпарину замка прослизну.
Обійму уві сні і бодай на хвилину
Ти поринеш у нашу щасливу весну.
А коли буде зовсім нестерпно самотньо,
Замерзатиме стомлена болем душа,
Тільки дай мені знак – і вогнем серед ночі
Загорюся для тебе, любове моя!
Ну а зараз, ще поки нас вечір голубить,
Поки ми, наче п’яні, забули про все,
Я вдихаю тебе ароматом спокуси,
Загубившись в безкрайніх лиманах очей...
17.04.2016.
Все добре, але 3 і 4 строфах зникла рима... У Евтушенка є цікавий трактат про рими...
Слава Україні!
Хельґі Йогансен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Героям слава!
Дякую за відгук! Знаю. Взагалі з римами у мене досить вільні стосунки, надаю перевагу неточним, вважаючи їх більш природніми, як на мій смак.
Нагадали мені, про мій давній вірш. Дуже схожий.
Але з часом, як казав один з авторів сайту, на все дивишся інакше.
Чудова тепла пам'ятка у Вас залишилась сподобалось!
Хельґі Йогансен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00