ИЗ ДНЕЙ СКОРБИ
І
Сегодня мы на тех фотографиях из прошлого неизвестного необъяснимого
всё чёрно-белое в сепии все лица знакомы
Мы вместе со своими прадедушками и прабабушками узнаём о войне оставляем свои дома теряем родственников и знакомых помогаем пострадавшим и фронту идём на фронт прячемся в укрытиях блёкнем в оккупации
рождаем наших дедушек и бабушек на железнодорожных станциях в полях
рождаем повсюду лишь бы только родились наши родители лишь бы только потом самим родиться
ІІ
Сегодня когда кричали сирены
мы спрятались со своими пра и прапра в книги на столе
Закрывались переплёты как двери бомбоубежищ
ІІІ
Стихи как люди
могут выдержать что угодно
Пишу вам из дней скорби
со страниц переиздания 1922 года
Здесь деревья столбенеют словно копны тьмы
тёмные-тёмные места разве что очертания видно
Потому что стихи это негативы фотографий проявляешь их а они каждый раз другие
Здесь мы и прячемся
в негативах наших городов с нашими людьми
Кто-то зовёт
выходите из дней скорби
ІV
Открываю переплёт уже в 2022 году
выходит из бомбоубежища казак-неумирайка что прождал сотню лет
Выходите из дней скорби открывайте наши книги переплёт за переплётом обложка за обложкой
Там украинцы что веками бьются за свободу
и не запретит их не зашлёт в сибири не сожжёт их никогда-никогда не уничтожит их никакая россия
(Перевод с украинского)
ІЗ ДНІВ ЖУРБИ
І
Сьогодні ми на тих світлинах із минулого невідомого й невтямного
усе чорно-біле в сепії всі обличчя знайомі
Ми разом зі своїми прадідусями й прабабусями дізнаємося про війну залишаємо свої будинки втрачаємо родичів і знайомих допомагаємо постарждалим і фронту йдемо на фронт ховаємося в укриттях блякнемо в окупації
народжуємо наших дідусів і бабиусь на залізничних станціях у полях
народжуємо всюди аби тільки народилися наші батьки аби тільки потім самим народитися
ІІ
Сьогодні коли кричали сирени
ми поховалися зі своїми пра і прапра у книжки на столі
Закривалися палітурки як двері бомбосховищ
ІІІ
Вірші як люди
можуть витримати що-завгодно
Пишу вам із днів журби
зі сторінок перевидання 1922 року
Тут дерева бовваніють немов копиці пітьми
темні-темні місця хіба обриси видно
Бо вірші це негативи фотографій які проявляєш а вони щоразу інші
Тут ми і ховаємося
у негативах наших міст із нашими людьми
Хтось гукає
виходьте з днів журби
ІV
Відкриваю палітурку вже у 2022 році
виходить із бомбосховища козак-невмирака що чекав сотню літ
Виходьте з днів журби відкривайте наші книжки палітурка за палітуркою обкладинка за обкладинкою
Там українці що століттями б'ються за свободу
і не заборонить їх не зашле в сибіри не спалить їх ніколи-ніколи не знищить їх жодна росія
