Віроломні кручі глибинного квіту,
Що зовні складні, а в середині тихі.
Підступні стежки, невблаганного краю,
Всі миті пройшли, гайнули до краю,
Лишилось збагнути, минулого кривди.
Хто бив тебе, люде?
Народ що знущався приходить з глибин -
Гидотне глибоке болото, де живе кривавий черв‘як.
Він прожив замість нас історій славетних багато,
І висмоктує сили під видом гуманних думок
Непритомним диктує, як буть паразитом:
Зрівняти б все у багно…
Сліпе й недолуге, вбачає в собі неземний абсолют.
Хіба ж так буває, щоб гельмінт був проповідником бога?
Яке там - він сонця боїться,
Незграбна потвора, забудь про степи і ліси.
Твоє місце у лоні брехні.
