На ті часи собор Святого Юра
Був дерев’яним і стояв похмуро.
Немало нечистій силі дошкуляв,
Захопити місто Лева заважав.
Чорти вже стали трохи нервувати –
Не знали як собор той зруйнувати.
Врешті решт свій сеймик вони зібрали
І всі разом так радитись почали.
Такий рейвах в окрузі учинили,
Що сплячого п’яничку розбудили,
Місцевого, який вештався без справ,
Який там п’яний в копиці сіна спав.
Спросоння п’яний не міг зрозуміти
Про що так чорти почали галдіти.
З того верещання і белькотіння
Не приходило просте розуміння.
Поки не вслухався і не зрозумів
Про що сеймик клятий чортів той галдів.
Прислухався про що ті говорили,
Що на наступну ніч чорти хотіли
Уламків скель в окрузі назбирати
І ними монастир той закидати.
Після такого п’яничка вже не спав
І щоб чорти забралися чекав.
Коли розійшлися по справам чорти,
П’яничка вирішив до війта піти.
Прийшов і про небезпеку розказав,
Щоб той швидко гінця до Львова послав.
Проте війт і слухати не захотів,
Порадивши щоб той чуть поменше пив.
Він ходив від людини до людини,
Але люди брали його на кпини.
Зрозумів чоловік: не вірить ніхто
І тут йому не допоможе будь-хто.
Чоловік, який був хоча й пияком,
Але був розумним, не зовсім пеньком.
Тоді він свічника та півня накрав
І до темного лісу пошкандибав.
Вибрався на пагорб та став чекати,
Коли кляті чорти почнуть літати.
На півня того шапочку одягнув
Тай той собі мирно на руках заснув.
Аж тут він опівночі не далебі
Почув собі лопотіння крил в небі.
І побачив великі чорні плями,
Що наближались до горба рядами.
То були кляті чорти, без сумління,
Які несли небом брили каміння.
І тоді у темряві навстоячки
П’яничка став запалювати свічки.
Коли той чортів ряд над ним пролітав –
Він шапочку з голови півня зірвав.
Побачив світло, подумав що ранок,
Птах закукурікав як на світанок.
Почувши півнячий крик, кляті чорти
Перелякались, роззявили роти.
Подумали: сонце почне вставати.
Кинули каміння, давай тікати.
Ті всі брили на вершок гори впали,
П’яничку разом з півнем поховали.
Там вони сьогодні перебувають,
Їх чортовим каменем називають.
І ось, коли в гарну, сонячну днину,
Коли там панує тиша єдина,
Коли все довкола як у пустелі,
Прикласти вухо до одної скелі,
То можна, якщо так трохи побути,
Як півень кукурікає почути.
(08.11.22. – 09.11.22.)
