Не обпече гаряче зілля,
Пролите крізь мої вуста
Десь понад краєм божевілля,
Де вабить марень висота,
Де ожила в твоїм безсонні,
І проросла в твої думки,
Де ніжно пестили долоні
Відьомські мідні завитки.
Десь на межі останніх чисел,
Між чаклувань і молитов
Від вибуху згорає кисень,
Але ще більш підкину дров