І знову ніч, цей мотлох із безсоння,
Думки примарами блукають у пітьмі,
Та стислий хрещик ніжно у долоні
І шепіт Господу , слова якісь німі…
Душа згорнулась у потік болючий,
Виття сирени , наче стогін за вікном,
Уява дійсності нестерпно кровоточить
І погляд місяця під терновим вінком.
Шалено пульс відмірює чекання,
Довгоочікуване , рідне СМС…
Нестерпна тиша та німе мовчання ,
Світанок болю з розтривожених небес…
Кудись іти… так боляче чекати,
Холодний вітер в вікнах люто стугонить,
Та молиться за сина сильна мати
І разом з Богом на світанку ще не спить…