Її стан зачіпав волосся.
Котилося сміхом
голосся.
Все навколо, наче колосся
Затьмарило погляд сумний.
Усе надто швидко далося.
Відчував, що
розбіжимося.
Та довіритись їй удалося,
Тому полум‘ю карих очей.
Як зустріти її довелося?
Все питаю до світу
ще досі.
І таки мені не здалося
– Я знову лишаюсь нічий.
Місяцями мені не спалося.
А у снах лиш її
стоголосся.
Усе, що так легко далося
– Втратило сенси речей.
