Твій аромат проник у мою підсвідомість,
твій погляд карбується у відбитку моїх очей,
я бачу Тебе, навіть закриваючи їх натомість,
Ти поруч у серці, у хвилини розлуки, довгих ночей,
твій образ блукає у свідомості і силі думок,
силует окриляє до небес, один лиш крок...
Час летить невпинно, пробігають секунди, дні,
невже всі запитання зводяться до "так" чи "ні",
чи має сенс ускладнювать і так, ускладнене життя,
чи має сенс промінювать себе на вічне забуття,
чи міра всіх речей - Любов, що прагне до дій,
не бачу сенсу у словах, коли Люблю Тебе, янголе мій...
у Тобі горить багаття життя і незламної долі,
Ти пісня моя, що бринить на скрижалях нашої волі,
Ти радість моя, що невпинно сіяє без меж,
Бо щастя з Тобою, не оминеш, не оминеш...
