Забываю быть.
Острие ножа флюгером указывает на восток.
Сын угадывает следы собак на снегу,
мечтает о такой, что задушила бы диктатора.
Теперь мечты у детей – о вещах жизненной необходимости.
Гудит грузовик – слышишь сирену воздушной тревоги.
Семья с виноватыми лицами заносит в авто букет и младенца.
Жизнь продолжается, а совсем не так далеко продолжается смерть.
За них не будешь жить ни минуты, лишь за себя,
это трудней, чем кажется. Вот свобода тебе –
бери, неси её,
пропитанное кровью и потом тёплое полотно.
Наматывай на шею, держи всегда при теле,
вдыхай этот запах, чтоб не забыть,
что означает быть.
21.02.2023
(Перевод с украинского)
***
Забуваю бути.
Вістря ножа флюгером вказує на схід.
Син вгадує сліди собак на снігу,
мріє про таку, що задушила б диктатора.
Теперішні мрії в дітей — про речі життєвої необхідності.
Гуде вантажівка — чуєш сирену повітряної тривоги.
Родина з винуватими обличчями заносить в авто букет і немовля.
Життя триває, а зовсім не так далеко триває смерть.
За них не житимеш ані хвилини, лише за себе,
це важче, аніж здається. Ось тобі свобода —
бери, неси її,
просякнуте кров’ю й потом тепле полотно.
Намотуй на шию, тримай завжди при тілі,
вдихай цей запах, щоб не забути,
що означає бути.
