Пам’яті Медведчука Олександра Васильовича,
старшого солдата гранатометного відділення 2 роти спеціального призначення військової частини А-4025, присвячую:
Тут вітер холодний лиш стяг розвіває,
Могила, ще свіжа, в зажурі стоїть
І мати зчорніла за сином ридає –
Для неї життя зупинилося вмить.
До рук узяв зброю за волю й свободу,
Щоб діти в майбутньому краще жили,
Від ворога землю звільнить для народу -
Тож будні солдата важкими були.
Між хлопцями так на війні повелося:
Своїм побратимам ти завжди як брат,
Жахіття і біль пережить довелося,
І ворога гнали – ні кроку назад.
В запеклих боях час летів дуже швидко,
Війна для солдата лиш горе несла:
Життєва струна розтягнулась мов нитка
І доля в цей час невблаганна була.
Поранення важке, військові шпиталі,
Контузія також давалась взнаки,
А ще операція, муки чималі –
Подалі відгонив тривожні думки.
Як міг за життя своє мужньо боровся,
В двобої хитнулись життєві ваги
І серце бійця молодого здалося -
Смерть сина забрала на користь війни.
Зима затужила і вітер ридає,
Та стяг жовто-синій тріпоче вгорі,
А тут у могилі Боєць спочиває,
Лиш в снах він до мами прийде уночі.
Герою - вічна пам'ять. 
Вічна пам'ять герою
