Прокляття Гекати нависне
над усіма дотичними
"Яка різниця",
коли не почув ти Всевишньго!
Ніщо не врятує,
Якщо його подруги Змії
обвили дім рідний,
Скувавши кригою мрії.
Єхидна усмішка: "Ну що?
оступився, малюче?!
Не знайдеш дороги тепер
ні до ближнього,
ані до надій квітучих.
Всі твої шляхи тепер
димом заплутані...
Не шкода мені тебе зовсім,
байдуже буття твоє гнітюче.
На перехресті, що кров'ю залив
собі вибрав не той ти шлях.
Грішник, страховисько,
привид, мрець відтоді ти.
Створю й зруйную твої мости
Море й пагорби вкриють
Спокуси нестримні твої...
Лиш із ними ти проведеш
цілу вічність в пітьмі.
Сто років рабом на чужій землі,
На закутках дальніх,
В кайданах, в сирій та
самотній в'язниці темряви.
Кілки із вінка мого
будуть згадкою тобі,
про усі гріхи твої
та про біль нестримную.
В сновидіннях строфалос
колом кружлятиме
в голові твоїй і очах твоїх.
Смолоскипи, ключі і тотемний звір
ввижатимуться.
Ти ні кроку не зробиш -
Замалий до знання іще.
Три обличчя і шість очей
пильнуватиме.
Ти звіра тінь -
забув як звати тебе.
Металевий звук списів,
Боротьба, війна і гнів
Все, що чутимеш на чужій землі.
І в останню годину, що лишу тобі -
- молись, чортів син ...
Це єдине що лишилось,
вуста не скую тобі - кричи.
І знай - не втекти.
Із химерами жити віднині тобі.
Благання кричатимеш лиш пітьмі.
Дарма закрив двері
Перед лицем не тої і не тоді.
