Я вибіг опівночі в двір,
Піднявши руки в небо
Закричав, не накричався…
Повір, повір мені, повір,
І плакав і сміявся...
А марево далеких зір
Безжальне і страшне,
Червоним серце огортає,
Повір, повір мені, повір,..
Ніби мене вже тут немає…
Душа, спустошена душа
Земні остатки догорає…
І сліз чужих не запозичу
І рівноваги не тримаю,
З останніх людських сил
Всіх праведних благаю,
Могутніх світу кличу,
Покари вбивцям зичу,
Аби не стало їм могил,
Фіксую їх останній дих
І бачу їх останні муки,
Як плавить справедливість
Кроваві вбивцям руки,
А божа милість
відвертається від них..!
