Пробач мені коханий за любов...
За те, що кожен день молилася за тебе,
Пробач... Так хвилювалася, що виступила кров...
Пробач... Тобі цього було не треба...
Пробач мені, що залила сльозами постіль,
Тепер не зможеш ти тут спати,
Збереш всі речі... Я попрасую одяг поспіль,
Підеш ти до другої ночувати...
Пробач мені коханий за турботу,
За те, що, віддавала все своє тепло,
Був час у мене тільки на роботу,
Часу на себе, любий не було,
Пробач за те, що в сина твої очі,
Риси обличчя й посмішка твоя,
Пробач за те, що всю увагу приділяла дочці,
Ти не хотів, щоб вона була такою ж як і я...
Пробач мені коханий за минуле,
Я більше не така красуня як колись,
Пробач за те, що з головою у дім пірнула...
Хотіла бути берегиней... Не журись,
Пробач мені коханий білу сивину,
Висячу шкіру і трясучи руки, слабкість...
Пробач мені мою любов нестримну,
Пробач за те, що не несла с собою радість...
Пробач мені коханий за віру в тебе,
За те, що була поруч декілька років,
Тобі цього було не треба...
Шукав ти іншу жінку із других світів...
Доброго ранку! Чуттєві рядки, від серця... У мене є твір з такою ж назвою. Якщо цікаво, буду вдячний за візит на мою сторінку. Творчого натхнення і взаємного кохання!
Обовязкого зайду і прочитаю! 
